Ультразвукова денситометрія для оцінки стану кісткової тканини та ефективності лікування – нове канадське мультицентрове дослідження

Ультразвукова денситометрія для оцінки стану кісткової тканини та ефективності лікування – нове канадське мультицентрове дослідження

В 2019 році було опубліковано нове канадське багатоцентрове дослідження, в якому за допомогою ультразвукової денситометрії визначили, що втрати мінеральної щільності кісток відбуваються як у жінок, так і у чоловіків віком від 50 років. Крім того, було виявлено, що прийом антирезорбтивних засобів значно зменшує втрату щільності кісток. 

Джерело: Journal of Clinical Densitometry: Assessment & Management of Musculoskeletal Health, vol. &, no. &, 112, 2019

Journal of Clinical Densitometry: Assessment & Management of Musculoskeletal Health, vol. &, no. &, 112, 2019  
2019 The International Society for Clinical Densitometry. Published by Elsevier Inc.
1094-6950/&:112/$36.00
https://doi.org/10.1016/j.jocd.2019.10.001

Зміна кількісної ультразвукової швидкості звуку як функціональна ознака віку у жінок та чоловіків та асоціація із застосуванням антирезорбтивних агентів: канадське багатоцентрове дослідження остеопорозу

Wojciech P. Olszynski,1  K. Shawn Davison,2 Jonathan D. Adachi,3 Jacques P. Brown,4 and David A. Hanley5

1 Saskatoon Osteoporosis Centre and Camos Centre (Saskatchewan), Saskatoon, SK, Canada; 2 A Priori Medical Sciences Inc, Vancouver, BC, Canada; 3 St. Joseph’s Healthcare, McMaster University, Hamilton, ON, Canada; 4 CHU de Quebec Research Centre, Laval University, Quebec City, Canada; and 5 Departments of Medicine, Community Health Sciences, and Oncology, Cumming School of Medicine, The University of Calgary, Calgary, AB, Canada

 

Анотація

Вступ: Було досліджено п'ятирічні зміни результатів багатоділянкового ультразвукового вимірювання швидкості звуку (SOS в м/с), що проводились в когорті жінок і чоловіків. Також було оцінено вплив антирезорбтивних методів терапії та менопаузального стану на SOS. Методологія: За 5 років було проведено дві оцінки SOS, клініки та даних комплексних анкет у 509 жінок та 211 чоловіків. При першій оцінці пацієнти групувались за віком наступним чином: <40 років, 40-49 років, 50-59 років, 60-69 років, 70-79 років та 80+ років. Середня швидкість зміни SOS на дистальній частині променевої кістки та великогомілковій кістці розраховувалася для кожної вікової групи за статтю. Зміни SOS були стратифіковані за антирезорбтивною терапією (так, ні) або менопаузальним статусом (пременопауза, власне менопауза або двостороння оофоректомія).
Результати: Середні втрати SOS зафіксовано за 5 років майже у всіх вікових групах. Серед жінок середні втрати SOS для вікових груп <40, 40-49, 50-59, 60-69, 70-79 і 80+ років, склали 59, 83, 107, 92, 80 і 66 (p = 0,30; відмінності серед вікових груп) на променевій кістці та 18, 16, 54, 1, 9 та 31 на великогомілковій кістці (p <0,05) відповідно. У чоловіків середні втрати SOS становили 101, 56, 69, 67, 83 та 127 на променевій кістці (p = 0,61) та 46, 61, 0, 35, 29 та 26 на великогомілковій кістці (p = 0,23). У жінок, які приймали антирезорбтивні препарати, відмічалось середнє збільшення SOS на великогомілковій кістці (8,6 м/с), тоді як учасниці, які не приймали таких препаратів, мали середнє зменшення SOS (23,0; р <0,001); в дистальній частині променевої кістки значних змін не зафіксовано. Не було помітних відмінностей у зміні SOS серед менопаузальних груп (p> 0,26). 
Висновки: Середня SOS в цілому знижувалася протягом 5 років у всіх вікових групах обох статей. Послідовні середні втрати SOS у досліджуваних вікових групах прямо корелюють із ризиком виникнення переломів. Жінки, які перебували на антирезорбтивній терапії, мали збільшення середнього показника SOS на великогомілковій кістці протягом 5-річного періоду, тоді як неліковані жінки мали зменшення середнього показника SOS.

Ключові слова: кількісний ультразвуковий показник; остеопороз; антирезорбтивні препарати; менопауза; перелом.

Отримано 08/06/19; Перевірено 10/02/19; Затверджено 10/03/19.

*Адреси для кореспонденції: Wojciech P. Olszynski, MD PhD, Suite 103, 39  23rd Street East, Saskatoon, SK S7K 0H6. E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Вступ

Низька мінеральна щільність кісток (МЩК), оцінена методом подвійної енергетичної абсорбціометрії (DXA), є одним з найточніших предикторів майбутнього перелому.1,2 Однак, незважаючи на це, у більшості жінок, у яких  стався перелом, рівень МЩК перевищував загальноприйнятий поріг для остеопорозу: Т-критерій становив 2,5.3,4 Намагаючись краще визначити осіб, які мають підвищений ризик перелому, дослідники розробили інструменти оцінки ризиків, розраховані на 10 років, шляхом моделювання даних з численних великих епідеміологічних досліджень. Ці інструменти поєднують інформацію, зібрану з оцінки МЩК, з клінічними факторами ризику, які простіше отримати (наприклад, FRAX або інструменти оцінки Канадської асоціації радіологів чи 10-річниого ризику переломів спільноти остеопорозу Канади).5,6 Інструменти для оцінки ризику переломів є вдосконаленням до визначення лише МЩК, але їх прогностична здатність потребує покращення. Крім того, можливість проведення DXA обмежене або недоступна у деяких регіонах, а низькодозове опромінення може викликати занепокоєння у пацієнтів.

Кількісне ультразвукове дослідження (QUS) може виявити пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення переломів. Пристрої QUS зручні, оскільки вони портативні, відносно недорогі, потребують мінімальної підготовки та працюють без іонізуючого випромінювання.

Прилад багатоділянкового QUS BeamMed Omnisense (mQUS) продемонстрував можливість проспективного прогнозування ризику переломів у жінок після 5-річного спостереження, а також є самостійним методом, незалежним від вимірювання МКЩ шляхом DXA та клінічних факторів ризику.7     Прилад mQUS проводить оцінку на дистальній частині променевої кістки (DR), великогомілковій кістці (TIB), плесновій та фаланговій ділянках та забезпечує оцінку жорсткості кісток, виражену як швидкість звуку (SOS; в м/с). Значення SOS можна порівняти з нормативними значеннями mQUS для жінок та чоловіків,8 що дозволяє виявити осіб із підвищеним ризиком переломів у майбутньому. Оцінка ризику переломів, отримана з QUS, може бути сурогатною для даних вимірювання МКЩ або комбінованою з ними та іншими клінічними факторами ризику, для побудови кращих прогнозів переломів у майбутньому.

На сьогоднішній день дані mQUS є крос-секційними. Зміни SOS при застосуванні антирезорбтивної терапії не досліджувались. Дані з лінійного дослідження забезпечили би більш точне уявлення про зміни, які виникають у пацієнтів з часом, а можливість вивчення впливу антирезорбтивних препаратів на mQUS надали б цінну інформацію про доцільність використання mQUS з метою моніторингу лікування пацієнтів.

Метою цього дослідження було дослідити 5-річні зміни SOS на ділянках DR та TIB та оцінити вплив антирезорбтивних препаратів та менопаузального статусу за цей період у великій вибірці випадково обраних з громади осіб, в рамках Канадського мультицентричного дослідження остеопорозу (CaMOS)

Методи

Учасники

У цьому дослідженні було використано підмножину учасників з когорти CaMOS. CaMOS – це проспективне дослідження, яке має на меті краще зрозуміти фактори, які призводять до остеопорозу та переломів у канадців. Методи та завдання дослідження CaMOS були опубліковані раніше.9 У проспективному когортному дослідженні CaMOS взяли участь 9423 проживаючих у громаді жінок (n = 6539) та чоловіків (n = 2884) віком 25 років і старше, що мешкали в межах 50 км від 9 великих канадських міст (Сент-Джонс, Ньюфаундленд і Лабрадор; Галіфакс, Нова Шотландія; Квебек-сіті, Квебек; Торонто, Гамільтон і Кінгстон, Онтаріо; Саскатун, Саскачеван; Кал-Гері, Альберта і Ванкувер, Британська Колумбія). Домогосподарства були обрані випадковим чином зі списку номерів домашніх телефонів, а учасників було випадковим чином відібрано серед проживаючих у цих домогосподарствах. Процедура вибору проводилась за стандартним протоколом. 42% з усіх обраних погодилися взяти участь та пройшли співбесіду. Усі дослідження, проведені в CaMOS, були затверджені місцевими університетськими комітетами з етики у кожному з міст, в яких проводилось дослідження, і відповідали критеріям Гельсінської декларації  Всесвітньої медичної асоціації – Етичні засади медичних досліджень, що проводяться із залученням людей. Усі учасники підписали інформовану згоду.

Клінічна оцінка

Збір даних на початку дослідження та кожен візит протягом спостереження включали проходження обширного, стандартизованого опитувальника під контролем інтерв’юера, та клінічну оцінку. Повне оцінювання (клінічні заходи та анкетування) відбувалися на момент залучення в дослідження, через 3 роки (лише для учасників віком 40-60 років на момент включення в дослідження), через 5, 10, 15 та 20 років. Клінічні заходи оцінки включали зріст, вагу та МЩК, виміряну шляхом DXA. Діапазон МЩК (г/см2) оцінювали в поперековому відділі хребта (L1-4; LS), на шийці стегнової кістки (FN) та на загальному протязі стегна (TH) за допомогою DXA. Пристрої DXA були перекалібровані у всіх дослідницьких центрах, використовуючи спільний фантом.

Як пацієнтів, що приймають антирезорбтивні препарати, було визначено усіх, хто приймав гормонозамісну терапію, бісфосфонати, кальцитонін або ралоксифен протягом 5 років спостереження. Менопаузальний статус оцінювали лише у жінок, які не приймали антирезорбтивні препарати протягом 5-річного періоду спостереження і відмічені як пременопаузальні, власне менопаузальні або такі, що перенесли двобічну оофоректомію.

mQUS

Під час 5-річного дослідження CaMOS, 6 клінічних баз (Калгарі, Галіфакс, Гамільтон, Саскатун, Квебек, Сент-Джонс) розширили свій протокол, оцінивши учасників за допомогою mQUS (BeamMed MultiSite Quantitative Ultrasound 7000S, Ізраїль), додатково до оцінок CaMOS. Вимірювання mQUS було повторено на 10 рік спостереження, але лише клінічними базами Калгарі, Саскатуна, Гамільтона та Квебека. Таким чином, проспективне спостереження за когортою учасників включало mQUS протягом періоду приблизно 5 років.

На момент залучення в дослідження CaMOS всім учасникам було щонайменше 25 років; отже, всім учасникам цього аналізу було щонайменше 30 років при першому вимірюванні mQUS. Дані на ділянках DR та TIB на недомінуючій стороні учасника оцінювались і реєструвались в одиницях SOS (м/с). Плеснові та фалангові ділянки не оцінювались у цьому дослідженні через непоказові результати впродовж спостереження. Деталі щодо стандартних методик, запропонованих виробником mQUS, були описані раніше і були прийняті до уваги в цьому дослідженні.10-14

Обладнання mQUS випромінює та приймає акустичні хвилі частотою 1,25 МГц, вимірюючи SOS як час від випромінювання звукової хвилі до її прийому. За рекомендацією виробника, проводився щоденний контроль якості вимірювання. Повідомлялося, що інтраобсерваційна короткочасна точність in vivo внутрішньо складала 0,76% для DR, 0,47% для TІB, та інтеробсерваційна точність – від 0,77 до 2,39%.15 Оцінювання mQUS проводилися одним технологом у кожному з 6 центрів дослідження.

Статистичний аналіз

Швидкість зміни SOS для кожного досліджуваного була обчислена на основі кількості днів між оцінками, а потім пропорційно скоригована, щоб забезпечити 5-річну оцінку зміни SOS. Вік при першій оцінці було використано як категоричну змінну та поділено на кратні 10 рокам вікові групи: <40 років, 40-49 років, 50-59 років, 60-69 років, 70-79 років та 80+ років. Середня швидкість зміни обчислювалася для кожної вікової групи, з окремими розрахунками за статтю. Для подання демографічних та клінічних даних на початковому рівні використовувались стандартні описові статистичні дані.

Статистично значущі відмінності між віковими групами були встановлені за допомогою аналізу дисперсійних моделей (ANOVA). Коли було виявлено статистично значущі відмінності між групами, було проведено ретроспективний аналіз Тукі для переконання у валідності цих відмінностей.

Для аналізу впливу віку на зміну SOS було використано ANOVA з віковими групами в якості основного тестованого параметру.

Для аналізів із залученням до перевірки антирезорбтивої терапії або менопаузального статусу щодо вікових груп, було застосовано факторну модель ANOVA для дослідження основних параметрів (антирезорбтивна терапія; менопаузальний статус) та взаємодій (вікова група x антирезорбтивна терапія; вікова група х менопаузальний статус).

Оскільки малій кількості чоловіків було призначено антирезорбтивні препарати (n = 10), а жінок – ралоксифен (n = 13) або кальцитонін (n = 3), вони були виключені з порівняння використання та невикористання антирезорбивних засобів. Крім того, оскільки лише одній жінці у віці до 50 років було призначено антирезорбтивну терапію (гормонозамісну), аналіз цього фактору обмежили когортою жінок 50 років та старше.

Аналіз усіх даних було проведено на базі операційної системи Windows у програмі Statistica, Version 12 (TIBCO, Palo Alto, USA). Статистично значущими вважались значення альфа 0.05.

Результати

В аналізовану підмножину когорти CaMOS увійшли 509 жінок та 211 чоловіків, яким проводилась оцінка mQUS протягом 5 та 10 років спостереження, що дозволило отримати 5 років поздовжніх даних на одного учасника.

Демографічні показники та основні клінічні характеристики когорти при першій оцінці mQUS наведені в Таблиці 1. Приблизно третина жінок отримували антирезорбтивну терапію між 5 та 10 роком CaMOS, тоді як серед чоловіків її приймали лише 4,7%. Тільки 11% жінок знаходились у пременопаузі на момент залучення в дослідження. Не дивно, що частота остеопорозу та попередніх малотравмуючих переломів виявилась більшою у жінок, які приймали антирезорбтивні препарати, ніж у тих, хто не приймав. Результати вимірювання SOS на ділянках DR та ТІB були подібними для лікованих та нелікованих жінок. МКЩ виявилася нижчою на всіх 3-х ділянках у лікованих жінок порівняно з нелікованими, і це також виявилось очікуваним, оскільки така терапія зазвичай призначалась з приводу низької МКЩ.

Зміни SOS на ділянках DR та TIB протягом 5-річного періоду спостереження у вікових групах (n =720 учасників)

На ділянці DR, найбільше зниження SOS було зафіксовано серед жінок вікової групи 50-59 років, тобто у віці, що зазвичай асоціюється з початком менопаузи (Рис. 1A; p=0.30). Серед чоловіків, найбільше зниження SOS протягом 5 років спостереження було зафіксовано у більш літньому віці в цілому, проте було зафіксовано випадки у крайніх вікових межах (n =16 та 8), інтерпретація таких даних відбувалась з обережністю (Рис. 1B; p=0.61). На ділянці TIB, спостерігалась аналогічна картина з ділянкою DR, проте спостерігались статистично значущі відмінності середніх значень SOS між групами 50-59 років, 60-69 років та 80+ років (Рис. 1C; p < 0.05). Серед чоловіків, не було зафіксовано статистично значущої різниці між середніми значеннями змін SOS за 5 років у всіх вікових групах (Рис. 1D; p=0.23).

Зміни SOS на ділянках DR та TIB протягом 5-річного періоду спостереження у вікових групах, стратифіковані за прийомом антирезорбтивних препаратів (n= 468 жінок)

Порівняння жінок, які отримували лікування гормонозамісною терапією, бісфосфонатами, комбінацією гормонозамісної терапії та бісфосфонатів, або ж не отримували нічого з вищенаведеного, показали, що лікування не вплинуло на зміни на ділянках DR та TIB (р = 0.27 та 0.35 відповідно), а також не було виявлено ніяких значущих взаємодій у всіх 4 групах терапії та вікових групах (Рис. 2А та 2В; р = 0.83 та 0.83 відповідно). Зважаючи на це, дослідження впливу антирезорбтивних препаратів було на цьому припинено.

Після поєднання антирезорбтивних препаратів, не було зафіксовано їх значущого впливу на зміну SOS на ділянці DR (p = 0.237), але був помітний значущий вплив на зміну SOS на ділянці TIB (p <0.001). У жінок, які приймали антирезорбтивні препарати, загальне середнє значення зміни SOS на ділянці TIB становила 8.60 (95% довірчий інтервал [ДІ] 14.49, 29.69) порівняно із середнім значенням зміни SOS 22.96 (95% ДІ 41.60, 4.33) у нелікованій групі. Що стосується взаємодії, не було статистично значущих відмінностей у зміні SOS на ділянці DR між жінками, які приймали антирезорбтивні препарати протягом 5-річного періоду спостереження, різних вікових груп (рис. 2С; р = 0.75), та не було значної взаємодії між використанням антирезорбтивних препаратів та віком для SOS на ділянці TIB (Рис. 2D; p = 0.11).

Зміни SOS на ділянках DR та TIB протягом 5-річного періоду спостереження у вікових групах, стратифіковані за менопаузальним статусом (n=322 жінок)

Не було виявлено статистично значущих відмінностей у зміні SOS на ділянках DR чи TIB серед менопаузальних груп (p=0.26 та 0.48, відповідно). Не було виявлено статистично значущих взаємодій зміни SOS у вікових групах та групах за менопаузальним статусом за 5 років (Рисунки 3A та 3B; p=0.79 та p=0.56 відповідно).

Дискусія

У цьому лінійному дослідженні переважна більшість учасників зазнали втрат SOS на ділянках DR та TIB за 5 років спостереження, незалежно від віку. Наймолодшим учасникам було по 30 років, тобто за межею піку кісткової маси для жінок та чоловіків, тож спостережувані втрати міцності кісток, за даними SOS, є логічними. Велике крос-секційне дослідження мексиканців, при якому використовувався той же mQUS, як у цьому дослідженні, повідомляє, що значення SOS збільшувалось приблизно до 30 років у чоловіків і жінок, а потім знижувалось із віком,16 аналогічно тому, що спостерігалося в цьому дослідженні. Дослідження de Moraes et al17, яке проводилось із залученням дітей віком 9-16 років, показало, що при QUS-асистованому визначенні SOS на фалангах (DMB Sonic Bone Profile; Igea, Капрі, Італія) було зафіксовано помітний ріст показника протягом пубертату. Це продемонструвало, що існують певні періоди часу та вікові проміжки, коли спостерігаються значні збільшення показника SOS, які можна зафіксувати за допомогою QUS. Однак слід зазначити, що в досліджені de Moraes et al17 використовували інший пристрій та оцінювали іншу ділянку, ніж у даному дослідженні.

Втрати SOS стрімко зросли у 50–59-річній групі жінок, більше на ділянці ТІВ. Цей період збігався з настанням менопаузи у більшості жінок. Дослідження МЩК шляхом DXA та маркера кісткової оболонки також повідомляють про прискорену втрату кісткової маси в перименопаузі.18,19 Естроген допомагає моделювати відповідь кісткової тканини на механічне навантаження.20 Хоча втрати SOS спостерігались і на променевій, і на великогомілковій кістці у групі перименопаузальних жінок, значущими вони були саме для великогомілкової кістки – опірної ділянки тіла, механічне навантаження на яку значно більше, ніж на променеву кістку. Оскільки навантаження на великогомілкову кістку впродовж повсякденної активності більше, ніж на променеву, то і втрати кісткової тканини у менопаузі будуть вагомішими саме для великогомілкової кістки в порівнянні з променевою. У всіх вікових групах серед жінок спостерігалася більша втрата SOS на променевій, аніж на великогомілковій кістці, що ще більше підкреслює важливість правильного навантаження для збереження кісткової маси.

Для чоловіків втрати в SOS за віковими групами були не настільки виражено-варіативними, причому найвищі показники спостерігались у наймолодшій та найстаршій групах на ділянці DR (статистично незначущі); однак малі розміри вибірки у цих двох групах ставлять під сумнів змістовність тлумачення.

У цьому дослідженні було зафіксовано значущу різницю у зміні SOS за 5 років на великогомілковій кістці у жінок, що приймали антирезорбтивні препарати: для них було виявлено приріст рівня SOS порівняно із його втратою у групі жінок, які таких препаратів не приймали; цей зв’язок не був статистично значущим для дистальної частини променевої кістки. На момент залучення в дослідження, не було значних відмінностей середніх показників SOS на жодній з ділянок між групою, що використовує антирезорбтивні засоби, та групою, яка не використовує їх. Ці дані дозволяють припустити, що mQUS можна використовувати для контролю ефективності антирезорбтивної терапії у жінок, принаймні на ділянці великогомілкової кістки. У нещодавно проведеному невеликому дослідженні із залученням жінок з раком молочної залози, пацієнтки приймали деносумаб з метою запобігання втрати кісткової тканини через лікування інгібіторами ароматази. Було встановлено, що показник SOS, оцінений методом QUS на метафізах проксимальних фаланг останніх чотирьох пальців (DBM Sonic Bone Profiler; Igea, Капрі, Італія), збільшився ( 3.8%) протягом 2-х років спостереження, тоді як той же показник у контрольній групі зменшився (3.0%) за той самий період.21 Поточне випробування не досліджувало вплив деносумабу на mQUS, оскільки деносумаб на момент запуску дослідження ще не поступив у продаж, проте до порівняння можна узяти виправданість загальної тенденції до призначення антирезорбтивних препаратів.

При встановленому менопаузальному статусі не спостерігалось суттєвих відмінностей між середніми втратами SOS на усіх досліджуваних ділянках серед жінок, що перебували у пременопаузі, власне менопаузі або перенесли двосторонню оофоректомію. Відсутність статистичної різниці між показниками SOS у жінок в пременопаузі та менопаузі виявилась неочікуваною, особливо враховуючи спостережуване зниження середнього значення SOS жінок у віковій групі 50-59 років. Однак слід зазначити, що в даному дослідженні група менопаузальних жінок включала усіх жінок будь-якого віку, у яких спостерігалась природня менопауза. Можливо, що в цьому аналізі об’єднання всіх жінок у менопаузі разом, незалежно від часу з моменту настання менопаузи, зумовило послаблення вираженості даних про швидкі втрати, що відбуваються за відносно короткий період часу навколо настання менопаузи. Таким чином, значна протяжність вікових даних жінок у менопаузі зумовила повільнішу втрату кісткової маси.

У попередніх дослідженнях за допомогою цього пристрою mQUS було показано, що вимірювання SOS на ділянках у місцях DR та TIB дозволяє оцінити ризик перелому у жінок протягом 5-річного спостереження.7 В середньому, зниження рівня SOS на одне стандартне відхилення було пов'язане з підвищенням ризику перелому внаслідок кісткової крихкості приблизно на 52%-130% протягом 5 років у жінок. Слід зазначити, що прогнозуюча здатність mQUS щодо перелому зберігалася навіть після контролю МЩК на шийці стегнової кістки та урахування всіх клінічних факторів ризику, включених до інструментів оцінки 10-річного ризику переломів за FRAX. Ще одне дослідження, проведене нашою дослідницькою групою, показало, що вимірювання МКЩ та SOS є цілком самостійними методами та не залежать один від одного.22 Отже, комбінація mQUS та DXA повинні діяти у комбінації краще, ніж поодинці, при прогнозуванні переломів. Ці дані говорять про те, що включення вимірювання SOS до інструментів оцінки 10-річного ризику переломів більш точно стратифікуватиме ризик перелому у пацієнтів. Однак дослідження, проведене на Шрі-Ланці з тим самим mQUS, що і в цьому дослідженні, показало, що включення інформації mQUS з ділянки DR не покращило стратифікацію ризику перелому у невеликій (n = 207) когорті жінок.23 Catalano et al24 доповідає про схоже взаємодоповнення між виміряним за допомогою QUS SOS на фалангах (DBM Sonic Bone Profiler; Igea, Капрі, Італія) та виміряним за допомогою DXA МКЩ з 10-річним ризиком переломів за FRAX (без МКЩ) у групі жінок, лікованих інгібіторами ароматази при раку молочної залози. Крім того, результати вимірювання за допомогою QUS та DXA були значно нижчими у жінок, які отримували інгібітори ароматази, порівняно з контролем стану здоров'я після 18-місячного спостереження. Новий пульс-ехо пристрій QUS (Bindex; Bone Index Finland Ltd., Даллас) за результатами вимірювання на променевій та великогомілковій кістках продемонстрував, що може використовуватись як початковий скринінговий тест на остеопороз стегна, що не визначається при.25 Остеопороз стегна виявлявся із 80%-82% чутливістю та 81% специфічністю, з чого було зроблено висновки, що вимірювання із застосуванням DXA з метою спостереження можуть бути необхідними лише з чверті до третини оцінюваних жінок. Це матиме економічну вигоду та дозволить ефективно заощаджувати.

Biver et al26 провели попереднє дослідження з метою вивчення можливості вимірювання QUS на променевій кістці (OsCare, Sono; Vantaa, Finland) застосовуватись в якості скринінгу ризику переломів у групі жінок та чоловіків з когорти Geneva Retirees. Спостерігалась статистично значуща кореляція між значеннями SOS, отриманими шляхом низькочастотного QUS, та значеннями МЩК, отриманими шляхом DXA, на дистальній третині променевої кістки (r2 =0.52; p < 0.001), що можна достовірно (p=0.024) використовувати для прогнозування малотравмуючих переломів. При застосування QUS на фалангах (DBM Sonic 1200; Igea, Капрі, Italy) не було виявлено різниці між дітьми з бронхіальною астмою та здоровою контрольною групою,27 але метод було виявлено дієвим для виявлення скелетних порушень у дітей із зниженням клубочкової фільтрації, не чутливих до глюкокортикоїдів.28

Нові технології, такі як радіочастотна ехографічна мультиспектрометрія (REMS), пропонують інші неіонізуючі ультразвукові методи оцінки міцності кісток.29,30 Одне з нещодавніх досліджень, що використовувало REMS, виявило, що цей метод надає оцінку, еквівалентну вимірюванню МКЩ шляхом DXA у поперековому відділі хребта та шийці стегнової кістки – на двох ділянках особливого клінічного значення.29

Раніше ми створили надійну нормативну базу даних для mQUS, використовуючи понад 4000 учасників від CaMOS31 щоб сприяти виявленню осіб, що мають підвищений ризик перелому. Середні значення SOS, які ми обчислили, зазвичай узгоджувались з іншими меншими дослідженнями mQUS серед населення Північної Америки.11,32,33 Ці дані та норми особливо корисні для областей, де обстеження шляхом DXA не є легкодоступним. У цих областях mQUS може використовуватися разом з інструментом оцінки 10-річного ризику переломів за FRAX без вимірювання МЩК, для кращого виявлення ризику переломів у пацієнтів.

У цього дослідження було кілька обмежень. Одне полягало у порівняно невеликому розмірі вибірки, особливо в наймолодшій та найстаршій вікових групах, що при обробці даних вимагало обережності в інтерпретації тенденцій для цих двох вікових груп. Ми не оцінювали прихильність до антирезорбтивної терапії поза опитувальником. Оцінка mQUS у цьому дослідженні стосувалась лише периферичних скелетні ділянки (променева та великогомілкова кістки); вимірювання кісткових показників на шийці стегнової кістки та поперековому відділі хребта за допомогою нових технологій QUS, таких як REMS,29 вдосконалить дослідження. Це дослідження мало численні сильні сторони, включаючи випадково відібрану популяцію із загальної популяції Канади, великий розмір вибірки та великий розмах включеного віку. Крім того, це дослідження носило лінійний характер, що дозволило реально оцінити втрати SOS з часом порівняно з оцінками, отриманими з крос-секційних досліджень.

Висновки

У цій когорті показники SOS зменшились на ділянках DR та TIB протягом 5-річного періоду спостереження, як і можна було очікувати для осіб, які вже досягли своєї пікової кісткової маси. У жінок спостерігалися тенденції до зниження показників найбільш виражено у віковій групі 50-59 років, яка зазвичай пов'язана з настанням менопаузи та втратою кісткової маси, при цьому втрати на великогомілковій кістці були статистично значущими.

Антирезорбтивна терапія позитивно впливала на зміни SOS на великогомілковій кістці. Ці висновки дозволяють припустити, що пристрій mQUS може бути використаний для спостереження за жінками, які приймають антирезорбтивну терапію, і це заслуговує на подальше вивчення.

Зниження SOS були схожими у групах жінок у пременопаузі, власне менопаузі та групі після двосторонньої оофоректомії.

Ці дані демонструють загальне стійке зниження SOS у досліджених вікових періодах, що свідчить також про зростання ризику переломів у майбутньому.

Завантажити в PDF