До питання застосування ібандронової кислоти для лікування глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу
Посилаючись на дані деяких гайдлайнів (зокрема, “NOGG 2017: Clinical guideline for the prevention and treatment of osteoporosis” https://bit.ly/2M6bjVP ), лікарі іноді не розглядають ібандронову кислоту як ефективний засіб для лікування глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу (ГКІ-остеопорозу).
В той же час, річне мультицентрове, рандомізоване, подвійне, плацебо-контрольоване дослідження, проведене ONCE trial group (https://bit.ly/3euFgez), показало, що ібандронова кислоти ефективна і для пацієнтів з ревматичними захворюваннями та прийомом глюкокортикоїдів.
В дослідженні приймали участь 140 жінок постменопаузального віку ревматологічного профілю (ревматоїдний артит, ревматична поліміалгія та інші запальні ревматологічні захворювання), що входили до групи ризику ГКІ-остеопорозу, оскільки отримували дозу преднізолону 5-15 мг/добу протягом тривалого часу.
Досліджувана група (68 жінок) в якості антирезорбтивної терапії отримувала 150 мг ібандронової кислоти 1 раз на місяць протягом 12 місяців, група контролю (72 жінки) – плацебо. Також всі хворі приймали добавки вітаміну D (800 МО/день) і кальцію (1000 мг/день). Терапія бісфосфонатами проводилась з метою запобігання втрати мінеральної щільності кісток на тлі лікування глюкокортикоїдами і для зниження ризику остеопоротичних переломів.
Оцінку результатів лікування проводили за показниками зміни щільності кісткової тканини в різних ділянках скелету (методом DXA) і динаміки вмісту маркерів кісткової резорбції в сироватці крові: sCTX (С-кінцевий телопептид колагену І типу), TRACP (тартрат-резистентна кисла фосфатаза) і P1NP (маркер формування кісткового матриксу).
Результати та їх обговорення.
Дане дослідження показало наступні ефекти застосування ібандронової кислоти впродовж 12 місяців у жінок постменопаузального віку, що приймають глюкокортикоїдну терапію при ревматологічній патології:
1) збільшення мінеральної щільності кісток різних відділів скелету при лікуванні ібандроновою кислотою, найбільш значне в поперековому відділі хребта (на 3,2%) і шийці стегна (на 2%) (рис.1).
Рисунок 1. Зміни мінеральної щільності кісток (середнє відносне відхилення) - % від базового рівня в стегні загалом (А), в верлюзі (В), шийці стегна (С) і поперековому відділі хребта (D) при застосуванні ібандронової кислоти (неперервна лінія) або плацебо (переривчаста лінія).
2) значне зниження маркерів кісткової резорбції вже з першого місяця лікування ібандроновою кислотою: -45% і -31% для sCTX і TRACP відповідно. Через 6 місяців спостерігалось зниження на більш ніж 60% вмісту P1NP (рис.2).
Рисунок 2. Зміни показників маркерів резорбції кісток (середнє відносне відхилення) - % від базового рівня: sCTX (A), TRACP (В) і P1NP (С) при застосуванні ібандронової кислоти (неперервна лінія) або плацебо (переривчаста лінія).
3) побічні дії були зареєстровані з однаковою частотою в обох групах (ібандронова кислота і плацебо).
На основі отриманих даних автори роблять висновок, що щомісячний пероральний прийом ібандронату забезпечує значне збільшення мінеральної щільності кісток з прийнятним профілем безпеки у жінок в постменопаузі, які отримують глюкокортикоїди для лікування запальних ревматичних захворювань.
Джерело: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.3109/03009742.2012.664647