ЩО ТАКЕ ОСТЕОПОРОЗ?
Остеопороз – це захворювання, при якому кістки втрачають свою щільність і стають крихкими. Як наслідок – значно підвищується ризик переломів, в першу чергу, хребців і стегнової кістки.
Для розуміння природи остеопорозу слід нагадати будову наших кісток.
В нормі кісткова тканина людини знаходиться у стані постійного оновлення. В ній паралельно відбуваються два протилежні процеси: одні клітини (остеобласти) забезпечують утворення нової кісткової тканини, інші (остеокласти) – руйнацію старої. Від збалансованості цих процесів прямо залежать мінеральна щільність та міцність кістки. Якщо під дією певних негативних факторів баланс зміщується в бік руйнування, щільність тканини знижується, порушується її структура та виникає ризик спонтанних переломів.Такий стан свідчить про вже наявний остеопороз. Цей термін буквально означає «пористість кісток» або «дірчаста кістка».
При остеопорозі для того, щоб зламати кістку, людині навіть не обов’язково падати – достатньо трохи послизнутися на підлозі, невдало поставити ногу або навіть просто зазнати тряски в транспорті! Найчастіше остеопоротичні переломи трапляються у хребцях, кістках стегна, плеча та передпліччя.
ПРИЧИНИ ОСТЕОПОРОЗУ
Серед основних причин остеопорозу виділяють наступні:
Зменшення вироблення естрогену в період менопаузи
Порушення мінерального обміну (в першу чергу, фосфору і кальцію)
Дефіцит вітаміну D
Зміна гормонального фону (гормонів щитоподібної залози, паращитовидних залоз, глюкокортикоїдів та ін.)
Злоякісні процеси, що впливають на будь-які з вищенаведених факторів
ВИДИ ОСТЕОПОРОЗУ
В залежності від причин і локалізації розрізняють різні види остеопорозу:
- первинний – окреме захворювання, яке виникає внаслідок процесів старіння та менопаузи (найбільш поширений тип – постменопаузальний остеопороз);
- вторинний – як наслідок або ускладнення при інших захворюваннях:
- ендокринних хворобах (хвороба Іценко-Кушинга, тиреотоксикоз, акромегалія, цукровий діабет I і II типу та ін.);
- ревматичних хворобах і патології сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, хвороба Бехтерева);
- захворюваннях травної системи (захворювання печінки, целіакія, неспецифічний виразковий коліт, після резекції шлунку, мальабсорбція, панкреатит та ін.);
- при захворюваннях нирок (синдром Фанконі, нирковий канальцевий ацидоз, хронічна ниркова недостатність);
- деяких гематологічних захворюваннях (мієломна хвороба, гемофілія, лімфоми, лейкози, системний мастоцитоз, серповидноклітинна анемія і ін.);
- нервової та кістково-м'язової системи (м'язова дистрофія, множинний склероз, хвороба Паркінсона, епілепсія, інсульт, пошкодження спинного мозку).
Принципи діагностики і лікування різних видів остеопорозу принципово не відрізняються. І при своєчасному, адекватному і безперервному лікуванні можна призупинити руйнування кісток і зменшення їх щільності, і тим самим зменшити ризик остеопоротичних переломів.
ФАКТОРИ РИЗИКУ
Настання менопаузи, в тому числі, штучної.
Спадковість: наявність у когось із близьких родичів цієї хвороби.
Недостатнє споживання кальцію.
Дефіцит вітаміну D.
Низький індекс маси тіла.
Несбалансоване харчування, дієти, захворювання кишківника.
Недостатня фізична активність.
Погані звички: вживання алкоголю, паління тощо.
Порушення метаболічних процесів (цукровий діабет, ниркова недостатність).
Тривалий прийом певних лікарських засобів: кортикостероїди, контрацептиви, діуретики, протиепілептичні засоби, транквілізатори.
ОЗНАКИ ОСТЕОПОРОЗУ
Специфічних симптомів, які б вказували саме на остеопороз, не існує. В більшості випадків перебіг остеопорозу на початку відбувається безсимптомно, або ж симптоми мало виражені, і захворювання проявляється вже переломом.
Ознаки, які мають насторожити і потребують звернення до лікаря:
біль у попереку, кульшових (тазостегнових) суглобах, біль в ділянці тазу і грудному відділі хребта;
зміна осанки, поява «горбу»;
біль в кінцівках (гомілки, колінні суглоби, ділянка кульшових суглобів);
деформації та припухлість в ділянці стоп;
біль в кістках, який посилюється під час фізичних навантажень, а в подальшому стає постійним;
перелом кісток передпліччя, що відбувся внаслідок незначної травми;
відчуття тяжкості в міжлопатковій ділянці спини;
часті судоми м'язів;
загальна тривала м’язова слабкість;
часті переломи;
зменшення росту на 3 см і більше.
При досягненні віку 50 років, настанні менопаузи чи наявності факторів ризику остеопорозу рекомендовано, не чекаючи симптомів, вже проходити щорічні обстеження для визначення мінеральної щільності кісток (денситометрію). Це дає можливість своєчасно почати профілактику або лікування остеопорозу. А отже, і убезпечити себе від інвалідизуючих переломів.
ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ОСТЕОПОРОЗ
Інвалідність: 40% пацієнтів після перелому стегнової кістки не можуть самостійно ходити, а решта 60% потребують сторонньої допомоги протягом наступного року.
Втрата самостійності та зниження якості життя: після перелому шийки стегна 33% постраждалих опиняються в будинках престарілих або стають повністю залежними від членів сім’ї.
Тривале перебування в лікарні: жінки віком від 45 років через переломи, пов’язані з остеопорозом, проводять у лікарні більше часу, ніж через багато інших хвороб, у тому числі діабет, інфаркт і рак молочної залози.
Високий ризик повторних переломів: після першого остеопоротичного перелому, за відсутності адекватного лікування, новий перелом може статися вже протягом першого року. Зниження тривалості життя: 20-24% пацієнтів, які перенесли перелом стегнової кістки, помирають протягом першого року.
ПРОФІЛАКТИКА ОСТЕОПОРОЗУ
Профілактика остеопорозу починається з дитинства, коли є можливість досягти максимально можливої кісткової маси завдяки достатньому рівню кальцію в харчуванні і фізичній активності. Це дуже важливо, тому що, чим більше у вас кісткової маси, коли ви досягаєте повноліття, ти менша вірогідність того, що у вас будуть слабкі і ламкі кістки в зрілому віці.
Для жінок рання профілактика остеопорозу особливо важлива. На діаграмі внизу показано, як швидко відбувається втрата кісткової маси після менопаузи, в віці близько 50 років, коли зменшується захисна дія естрогену.
В дорослому віці зусилля в профілактиці остеопорозу направлені на попередження передчасної втрати кісткової маси:
- Харчування має щоденно включати достатню кількість кальцію і білку – ключових поживних речовин для кісток. Перевірити, чи достатньо в раціоні кальцію, можна, скориставшись «Калькулятором кальцію». Якщо з певних причин немає можливості щоденно отримувати з їжею свою норму кальцію, це можна компенсувати споживанням відповідних дієтичних добавок.
- Отримуйте в достатній кількості вітамін D – він виробляється в шкірі під дією сонячних променів. Середньостатистичній молодій людині потрібно близько 15 хвилин щоденного перебування на сонці. Також можна збагатити свій раціон деякими продуктами, такими як жирна риба, яйця, гриби, молочні продукти. Або вживати дієтичні добавки. Для визначення рівня вітаміну D3 зазвичай роблять відповідний лабораторний тест (аналіз на 25-гідроксівітамін D, 25-(OH)D).
- Підтримуйте здорову вагу – надмірна худорлявість шкодить здоров'ю кісток.
- Будьте активними!
- Регулярно робіть вправи для зміцнення м'язів.
- М'язові вправи і навантаження на кістки сприяють їх міцності.
- Відмовтесь від паління і споживання алкоголю.
- Знайте про свої фактори ризику (линк на раздел «Фактори ризику»), регулярно проходьте обстеження і дотримуйтесь рекомендацій лікаря щодо лікування (линк на раздел «Лечение»).
ЛІКУВАННЯ ОСТЕОПОРОЗУ
Якщо у вас діагностовано остеопороз, лікар призначить вам ліки для зміцнення кісток і запобігання переломів. Ці лікарські засоби попереджують подальшу втрату кісткової маси і з часом зміцнюють кістки.
При лікуванні остеопорозу зазвичай використовуються декілька типів засобів:
-
Бісфосфонати – призначаються в першу чергу. Вони уповільнюють процес кісткової декальцінаціі. Протягом перших 3–4 років лікування бісфосфонати можуть збільшувати щільність кістки приблизно на 4–8% в хребті і на 1–3% в стегні. Хоча ці збільшення можуть здатися невеликими, але вони дуже позитивно впливають на частоту переломів. Наприклад, було показано, що бісфосфонати останнього покоління знижують переломи хребта у людей з остеопорозом на 30–70%, а на стегні – на 30–50%. Позитивний ефект спостерігається вже через 6–12 місяців після початку лікування.
Більшість бісфосфонатів приймають у вигляді таблеток, і є певні приписи щодо того, як їх слід приймати. Ці рекомендації докладно описані в інструкції, і слід неухильно їх дотримуватися, щоб отримувати максимальну користь і знизити ризик побічних ефектів. Наприклад, для всіх таблетованих бісфосфонатів дуже важливо приймати їх натщесерце і залишатися у вертикальному положенні (не лежати) протягом принаймні години після прийому ліків, щоб зменшити шлунковий рефлюкс (печію).
- Разом з лікарськими засобами, при лікуванні остеопорозу завжди призначаються кальцій і вітамін D. Лікар визначить, яке їх дозування необхідне у вашому випадку.
- При неможливості застосування бісфосфонатів призначаються препарати, які містять специфічні антитіла, що виробляються імунними клітинами.
Важливо розуміти, що лікування остеопорозу – це тривалий процес, і для його ефективності потрібно сумлінно виконувати рекомендації лікаря, вчасно проходити контрольні обстеження і в повному об’ємі приймати призначені ліки.