Українські «Рекомендації щодо діагностики, профілактики та лікування постменопаузального остеопорозу» (2023 р.)
Джерело: https://pjs.zaslavsky.com.ua/index.php/journal/article/view/378/421
Експертна група з провідних українських вчених різного фаху провела ретельний огляд сучасних літературних джерел щодо постменопаузального остеопорозу (ПМП ОП), за допомогою системи GRADE оцінила рівень наявних доказів і запропонувала 15 положень «Рекомендацій щодо діагностики, профілактики та лікування постменопаузального остеопорозу».
Джерело: https://pjs.zaslavsky.com.ua/index.php/journal/article/view/378/421
Рекомендація 1.
Інструментальне підтвердження діагнозу ПМП ОП рекомендовано проводити на основі вимірювання показників МЩКТ ПВСК, її шийки чи поперекового відділу хребта* за допомогою ДРА згідно з критеріями ВООЗ (показник Т = –2,5 SD або нижче) (сила рекомендації В, рівень узгодженості 100 %).
Примітка: * — найнижчий показник вимірюваних ділянок. За неможливості оцінки МЩКТ зазначених ділянок може бути використаний показник МЩКТ дистального відділу променевої кістки.
Рекомендація 2.
Комплексне обстеження особи з підозрою на ПМП ОП рекомендовано базувати на оцінці факторів ризику ОП, даних ДРА та визначенні можливих причин втрати кісткової тканини (сила рекомендації В, рівень узгодженості 98,9 %).
Рекомендація 3.
Оцінку 10-річної ймовірності ОПП і переломів ПВСК жінкам у постменопаузальному періоді рекомендовано проводити на основі української версії опитувальника FRAX® з використанням межових значень для української популяції з метою прийняття рішень щодо подальшого менеджменту (зокрема, проведення ДРА або призначення антиостеопоротичного лікування) (сила рекомендації С, рівень узгодженості 100 %).
Рекомендація 4.
Ризик ОПП рекомендовано інтерпретувати з урахуванням захворювань і станів, які впливають на втрату кісткової тканини, але не враховані за алгоритмами FRAX® та FRAXplus® (сила рекомендації D, рівень узгодженості 96,7 %).
Рекомендація 5.
Біохімічні маркери кісткового ремоделювання (PINP та CTX-I) не рекомендовано використовувати для встановлення діагнозу остеопорозу, проте рекомендовано їх використання для прогнозування ризику ОПП та моніторингу антиостеопоротичної терапії (сила рекомендації А, рівень узгодженості 96,7 %).
Рекомендація 6.
Центральна й периферична КТ (вимірювання на рівні поперекового відділу хребта чи ультрадистального відділу променевої кістки відповідно) є надійною альтернативою ДРА у діагностиці ПМП ОП і прогнозуванні ризику ОПП, проте КТ не рекомендована для динамічного моніторингу стану кісткової тканини у зв’язку з більшою дозою рентген-опромінення (сила рекомендації С, рівень узгодженості 95,6 %).
Рекомендація 7.
В жінок у постменопаузі для підвищення інформативності прогнозування ризику ОПП рекомендовано проводити оцінку TBS разом з FRAX та МЩКТ (сила рекомендації А, рівень узгодженості 97,8 %).
Рекомендація 8.
Оптимізація способу життя (корекція модифікованих факторів ризику ОПП, профілактика падінь і раціональна фізична активність) рекомендована як обов’язковий компонент програм профілактики та лікування ПМП ОП (сила рекомендації В, рівень узгодженості 100 %).
Рекомендація 9.
Для ефективної профілактики та лікування ПМП ОП і зниження ризику ОПП рекомендовано споживання кальцію (1000–1200 мг/д), вітаміну D (400–800 МО/д) і білків (1,0–1,2 мг/кг маси тіла на добу) (сила рекомендації А, рівень узгодженості 98,9 %).
Рекомендація 10.
Вибір медикаментозного лікування ПМП ОП та його ускладнень рекомендовано проводити залежно від ризику ОПП, побічних ефектів лікарських засобів, наявності супутньої соматичної патології й уподобань пацієнта (сила рекомендації D, рівень узгодженості 98,9 %).
10.1. Особам з низьким ризиком ОПП за FRAX рекомендовано належне споживання кальцію, вітаміну D і білків, раціональна фізична активність з контролем ДРА через 3–5 років (сила рекомендації А, рівень узгодженості 100 %).
10.2. Особам з помірним ризиком за FRAX рекомендовано проведення ДРА з переоцінкою ризику ОПП та прийняттям рішення щодо подальшої тактики ведення (сила рекомендації B, рівень узгодженості 100 %).
10.3. Пацієнтам з високим ризиком ОПП рекомендований прийом пероральних БФ (перша лінія терапії), ін’єкційних БФ чи деносумабу (друга лінія терапії) чи МГТ (третя лінія терапії) на тлі належного споживання кальцію, вітаміну D і білків, програм фізичної терапії з контролем ДРА через 1–2 роки (сила рекомендації В, рівень узгодженості 97,8 %).
10.4. Особи з показником Т ≤ –4,0 SD, переломом ПВСК чи тіла хребця протягом останнього року, показником FRAX вище від верхньої межі втручання (додаток 6) є особами з дуже високим ризиком ОПП. Їм рекомендований прийом золедронової кислоти або деносумабу на тлі належного споживання кальцію, вітаміну D і білків, програм фізичної терапії з контролем ДРА через 1 рік (сила рекомендації D, рівень узгодженості 98,9 %).
Рекомендація 11.
Тривалість антиостеопоротичної терапії рекомендовано обґрунтовувати ризиком ОПП на початку та під час лікування, наявністю захворювань і станів з доведеним негативним впливом на кісткову тканину. Антиостеопоротична терапія може тривати до 5 років для пероральних БФ та 3 років для ін’єкційних БФ і деносумабу, хоча вона може бути продовжена за наявності високого ризику ОПП (сила рекомендації В, рівень узгодженості 97,8 %).
Рекомендація 12.
Після завершення курсу лікування деносумабом рекомендовано продовження терапії БФ (сила рекомендації А, рівень узгодженості 98,9 %).
Рекомендація 13.
Зміни в терапії ПМП ОП та його ускладнень рекомендовано обґрунтовувати побічними ефектами лікарських стратегій, низькою прихильністю пацієнтів до антиостеопоротичного лікування, неефективністю обраної стратегії лікування чи досягненням ефекту лікування (сила рекомендації С, рівень узгодженості 98,9 %).
Рекомендація 14.
Пацієнтам із переломом шийки стегнової кістки рекомендовано хірургічне лікування, перевагу слід надати ендопротезуванню кульшового суглоба (сила рекомендації А, рівень узгодженості 100 %).
Рекомендація 15.
Питання про можливість хірургічного лікування остеопоротичних переломів тіл хребців рекомендовано розглянути при неефективному купіруванні стійкого вертебрального больового синдрому за допомогою консервативних методів лікування. Рішення слід прийняти після детального ознайомлення пацієнта щодо ризиків та переваг оперативного лікування, перевагу слід надати ЧШ-ВП (сила рекомендації А, рівень узгодженості 97,8 %).
АВТОРИ:
Григор’єва Н.В.1 , Коваленко В.М.2 , Корж М.О.3 , Татарчук Т.Ф.4 , Дєдух Н.В.1 ,Страфун С.С.5 , Дубоссарська З.М.6 , Проценко Г.О.2 , Калашніков А.В.5 , Мусієнко А.С.1 , Регеда С.І.7 , Єфіменко О.О.7, 8 , Чайківська Е.Ф.9
1 Державна установа «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна
2 Державна установа «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна
3 ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені проф. М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України», м. Харків, Україна
4 Державна установа «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна
5 Державна установа «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна
6 Дніпровський державний медичний університет Міністерства охорони здоров’я України, м. Дніпро, Україна
7 ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій Національної академії наук України», м. Київ, Україна
8 КНП «Київський міський клінічний ендокринологічний центр», м. Київ, Україна
9 Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна.